Несу, как солнце, свежий хлеб,
Что пахнет жизнью на округу…
Частицу счастья на Земле
Готов дарить врагу и другу.
Я верю: хлеб мой откусив,
Кто чёрствым был –
тот добрым станет.
В святыне мира – гамма сил
И доброта людских желаний.
Решаю по пути дилемму
О самом важном и насущном:
Несу я хлеб или поэму,
В которой жизни нашей сущность?!
Я хліб несу
З Василя Федорова
Несу з крамниці свіжий хліб.
Він пахне на усю округу...
Його вділю сім’ї і другу
Серед скрутних чи легких діб.
Ним поділюся із чужим,
Немов шматком душі і сонця.
І завтра, знаю, до віконця
Підійде він – й віддячить тим.
Бо в нім поєднано здавна
І дух землі і неба просинь,
І чистота людських відносин –
Життєва сила чарівна.
Чи ворогу його не дам?
Напевне дам, якщо попросить.
Він, може, злобу свою згасить,
Як хліб поділить пополам.
Іду з крамниці і про те
Святу вирішую дилему:
Чи хліб несу я, чи поему –
Про саме суще і святе?! |
У меня тут, рядом - пекарня!
Оччень вкусный хлебушек...
Спасибушки...