Ой, зозуленька кувала,
Мені щастя обіцяла,
Видно, не судилося,
В хащах забарилося.
Зозулята - вражі діти,
Вам довіку не летіти,
До ранку не спати,
Сонцем не гуляти...
Ой, калинонько-серденько,
Підкажи мені , рідненька,
Де шукати милого
Явіренька сильного?
Козаченько десь на волі
Скаче з вітром в чистім полі...
Я його чекаю-
Долю виглядаю.
Розкажіть йому, тополі,
Про весільнії окови,
Як батьки віддали,
Мене не спитали.
Щохвилини молю Бога:
- Забери від нелюбого,
Верни чорнобрового
Парубка бідового!
Ой, зозуленька кувала,
Мені щастя обіцяла...
Видно не судилося -
В хащах забарилося. |
