Евгенії Більченко
Вірші – воїни. Віршам воля
Переходити мінне поле,
Як Христос проходив по водах,
Навіть не тамувати подих.
Чи Майдани, а чи Майданеки,
Справжній вірш – трепет серця Данка,
Смолоскип болючої плоті,
Що палає на автопілоті.
Справжні вірші – танок на дроті.
Справжні вірші – завжди супроти.
Справжні вірші – завжди оскаржені.
…Тільки хто їх напише, справжні?
В божевільні чи в буцегарні?
Справжні вірші геть незугарні!
(Валерія Богуславська)
Перевод - Евгений Голубенко
Стихи – бойцы. Видны их только спины,
Когда идут стиховым полем минным,
Как Иисус шагающий по водам,
Идут забыв про страх, забыв про отдых.
Через Майдан идут, через Майданек
И за собой ведут, как сердце Данко,
Огнём души своей, пожаром плоти
На авто, на подкорочном пилоте.
Щемящие, как танец на канате,
Щемящие – не в нюнях и не в злате.
Щемящие - верхушкам не угодны.
Щемящие – по-зечьи не свободны.
Дурдомные, тюремные изгои.
Стихи идут, магнитя за собою. |
