Тамiла Пiроженко
Там, у горах високих...
Там, у горах високих
Кришталеві потоки
По камінню стікають
У стрімкий водограй.
Двоє лебедів білих
Опустились на схили,
Очевидно, гадали,
Що потрапили в рай.
А над тим водограєм
Сонце бризками грає.
А на скелях дерева,
Як примари, стоять.
Вкрив туман водограй.
Шум води не вщухає.
Білі лебеді тихо
Щось своє гомонять.
Раптом вітер подув,
Водограєм крутнувся
Льодяною водою
Буйні трави облив.
Лебідь вітер відчув.
Лебідь враз стрепенувся,
І від бризок кохану
Він крильми затулив.
