Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі,
Повій, вітре, опівночі.
Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині - дівчинонька,
Дівчинонька-голубонька.
Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум′яним, білим личком.
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила - подивися.
Чи спить мила, чи збудилась?
Спитай її, з ким любилась.
З ким любилась і кохалась,
І кохати присягалась.
Як заб′ється їй серденько,
Як зітхне вона тихенько,
Як заплачуть карі очі, -
Вертай, вітре, опівночі.
А як мене позабула
І другого пригорнула,
То розвійся край долини,
Не вертайся з України.
**************************
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє.
Вітер віє, повіває,
З України не вертає.
|
