Чудово зранку, як в пригодi:
Стiльки сонця, стiльки свiтла!
Останнiй раз, може, природа
У жовтнi нам дарує лiто.
Два днi до цього вiтри вили,
По небу хмари грiзно плили.
Довкола довго дощ косив -
Це осiнь набувала сил.
Я думав: геть - забудьте лiто.
А тут вам зранку - ясно, свiтло.
Вiтерець ледь-ледь дмухне,
В тiнi повiтря холодне.
Незлеє сонце залило свiтлом,
Красою красячи навкруги,
Сад, дерева, рiчку, луки
З останнiм лiта нам привiтом.
Невдовзi cтане воно сном:
Бо ж лише у зимовiй шубi
Чи примостившись бiля груби
Ми будем тiшитись теплом.
Дерева вдягненi ще в листя,
Хоча на носi листопад.
Ось-ось, згубивши лiтне щастя,
Начасi стане голим сад.
Уже зачахли в ростi трави:
Не вiрять сонячним прoменням.
Повiрте травам - трави правi:
Ця мить нам тiльки для натхнення.
|
