Привела додому якось коханця Валентина,
все б нічого, але раптом дзвінок в двері лине.
"Чоловік вернувся, мабуть,- каже вона Гришкі-
ну-мо ти давай пошвидше заховайсь під ліжко."
Чоловік зайшов, роздівся, та й на кухню їсти,
Валентина поспішила поруч з ним присісти.
А Грицько лежить тихенько, що робить не знає,
мала донька Валентини під ліжко зазирає:
"Що, не дихаєш, боїшся, лежиш собі тихо?
Що, злякався мого татка? А так щойно дихав!
18.02.2008 |
