Я зранку прокинусь і більше не буде тривог,
Ніколи- ніколи, лиш спокій та сонячне небо,
Та посмішки щирі, співи мрійливих пташок,
І вже "сьогодення" боятись нікому не треба.
За тихим минулим не буде ніхто сумувать,
Здійсняться надії, холодні припиняться вітри,
Як дихати вільно, любов'ю серця надихать,
Аби серцям рідним дедалі ( де було) хотілося жити.
Пурхати, як птаха. Як птаха у небо злітать,
І вільно ступати, дитинства плекати простори,
Щоб знову зустрітись, знову своїх обійнять,
Щоб було що потім добрим згадати словом.
Я зранку прокинусь, почую співи пташок,
Мені усміхнеться лагідно сонячне небо,
І більше ніколи вночі не буде тривог,
І "завтра" більше нікому боятись не треба.
|
