Суховії між губ - застиглі цілунки вічності,
Що здійсняться іншими, зі смаком морозива
Полуничного з дрібкою крихот Місяця,
Там де ми були згаєні - трави скошені.
Сови всхлипують крилами, як ми душами
І вбирають у напіврозмахи атоми відчаю.
Ще примарні та не роздмухані - сушені
Яблуневими і вишневими вкриті січнями.
Не розгойдуй планету відчаю, не розхлюпай....
Засліплена ліхтарями моя зоря,
Нехай інші кохають і гублять любих,
Та не я... Та не я... Та не я... Та Не Я ! |