Щастя міліє
Людські надії
В журному тупику
Тож напинай-но
Синє вітрило
Хвилю долай важку
Аста ла віста
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
В землю коріння
Вгрузло і тінню
Мляво там залягло
Серце в небесну
Стримить батьківщину
Та відчуває зло
Років імлисте
Рветься намисто
В кожного роду
Злидні-незгоди
Там де біля броду
Починається розмай
Ми світанки згаяли дарма
Лист до небокраю
Не перейде небокрай
Тільки угорі конає тьма
Котиться з горба
Незграбна торба
Вщент розбиває човна
Інший ставати
Та будувати:
Стане ще нам руна
Років імлисте
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
Там де біля броду
Починається розмай
Ми світанки згаяли дарма
Лист до небокраю
Не перейде небокрай
Тільки угорі конає тьма
В землю коріння
Вгрузло і тінню
Мляво там залягло
Серце в небесну
Стримить батьківщину
Та відчуває зло
Років імлисте
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
Щастя міліє
Людські надії
В журному тупику
Тож напинай-но
Синє вітрило
Хвилю долай важку
Аста ла віста
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
Там де біля броду
Починається розмай
Ми світанки згаяли дарма
Лист до небокраю
Не перейде небокрай
Тільки угорі конає тьма
Аудиофайл http://www.stihophone.ru/works.php?ID=28040
Перевод на русский
Руно
Счастья мелеет
Людские надежды
В горестном тупике
Так поднимай же
Синий парус
Тяжелую режь волну
Аста ла виста
Рвется нить ожерелья
У каждого рода
Свои невзгоды
В землю корни
Врылись и тенью
Вяло там залегли
Сердце в небесную
Стремится отчизну
И ощущает зло
Годов мглистое
Рвется ожерелье
У каждого рода
Нищета-невзгоды
Там, где у переправы
Распахнулась ширь
Ми истратили рассветы зря
Письмо к горизонту
Не пересечет горизонт
Только в вышине кончается тьма
Катится с горки
Неуклюжая торба (детская украинская считалка: «Котилася торба з високого горба…»)
В щепки разбивает челн
Другой становиться
И строить и ладить:
Хватит на наш век руна
Годов мглистое
Рвется ожерелье
У каждого рода
Свои невзгоды
Там, где у переправы
Распахнулась ширь
Ми истратили рассветы зря
Письмо к горизонту
Не пересечет горизонт
Только в вышине кончается тьма
В землю корни
Врылись и тенью
Вяло там залегли
Сердце в небесную
Стремится отчизну
И ощущает зло
Годов мглистое
Рвется ожерелье
У каждого рода
Свои невзгоды
Счастья мелеет
Людские надежды
В горестном тупике
Так поднимай же
Синий парус
Тяжелую режь волну
Аста ла виста
Рвется нить ожерелья
У каждого рода
Свои невзгоды
Там, где у переправы
Распахнулась ширь
Ми истратили рассветы зря
Письмо к горизонту
Не пересечет горизонт
Только в вышине кончается тьма
|