Айстри посміхалися в віконце і рожеві спогади плели,
Вересневим ранком на подвір,ї тихо, безтурботливо цвіли.
Часто задивлялися на небо і чекали теплого дощу,
Та вночі ударили морози і потьмарили нечувану красу...
Я ж вас доглядала, поливала,
кожен ранок вам пісні співала...
Та не вберегла, мене пробачте
і, як я, даремно ви не плачте! |