Вірш оцей – про страшну драму,
Як чепу́рні три мада́ми,
В файній формі, говоря,
Від`їжджа́ли – на `моря…
Ну, а що ж робити та́ма
Трьом, одруженим мадамам,
В віці – десь, під сорок п`ять?
Як, тихенько – погулять.
Скільки не спитай народу,
Про жіночу стать і вроду,
Кажуть: – В віці сорок п`ять
Баба – ягодка опять !
Всі – красуні, навіть, просто,
Шістдесят – на – дев`яносто!
Сто вісімдесят, на зріст,
І любов – з усіх… пре… міст…
Почуттів було їм мало,
То ж, пригод вони шукали,
І красуні наші – три…
Заключили тут – парі,
Ти – роби, що заманулось,
Аби – то́бі усміхнулось…
Шанс – без видимих причин
Охмурити – всіх мужчин…
Рано – вранці пробудились,
Озирнулись, пригляділись,
І – в бікіні всі, лише́,
Собі вибрали – мішень…
Місяць промайнув, як – диво,
Все – так файно, й красиво,
А як в поїзд сіли да́ми, -
Обмінялися думками…
Каже Клава: – Ой, село́,
Як мені – не повезло,
Відійти не можу з стресу,
Був у мене – пан Професор!
Двадцять п`ять веселих днів –
Про зайців, та про – щурів,
А про «свій» забув він «кранік»,
Він – зо-о-ло-го - бо-та-нік…
Все співав мені вночі,
Як паруються грачі,
Не Професор, а – село,
Сексу – зовсім не було…
Не кажи, подружка Клаво,
В мене, також, кепськи справи,
На концерт пішла «Любэ»,
Там – гігант… із… КГБ…
Метр – плечі, два – во лбу,
Що ж пеняти на судьбу…?
Пре на мене, чорт побрал,
Придивляюсь… – генерал !
В два бокали він, для діла,
Ллє шампанське, як хотіла,
На погонах – зірки три,
Мабуть, я – герой «парі».
Ми шампанського напились,
Потім ми – уєдінілісь,
Він мене – потя́г в кровать,
І почав… роз-пи-ту-вать…
Хто я? Що я? Хто батьки?
Як сюди взяла квитки?
Пальців взяв з мене відбитки.
Зоною грозив і «криткой»*…
Третя каже: – Це – удар!
А мені попавсь – Шахтар!
З ним із вечора до у́тра –
Занімались – Камасутрой!
Всі чотири тижня, з лишком,
Не вилазили із ліжка!
Відпочила, скажу я,
І – й сама вже не своя.
Із цим сексом – схудла просто,
Бе́дра вже – не дев`яносто,
В нього ж – ду́мки про одне –
Триста грам – і на мене́…
Я йому кажу: – Облиш,
Може, що-небудь поїш?
В відповідь, чого брехати: -
Я люблю, тільки – пахати.
А як справу зміг зробити,
Вийшов трохи – покурити,
Каже: – Хлопці! Ё – моє…!
Тут, іще – і море…є…!
***
Вам, дівчата, дам пораду: –
Ті кохання Вам – до заду,
Як їздите – до морів,
То шукайте – Шахтарів!
______________________
*- крита тюрма
|
