У сімейному кругу, якось, у получку,
Критикують діда Ваню, щоб признав онучку:
– Не забудь старий обичай, запроси до дому
Ланок всіх керівників, друзів, та знайомих.
Черговий «прибравши» шкалік, крякнув за обідом:
– Я тоді її признаю, як назве мене - дідом.
Каже Свєта: - Як так можна? Одумайся «папка».
– Закусити краще дай. Я сказав, і – крапка!
Зять втрунився тут: – Погодьте, тоді й наше слово,
До онучки не підходьте із запахом спиртного.
Як не маєте часу` «обмить», незабаром,
То і зовсім не підходьте дихать перегаром.
Дід налив іще одну, взяв стакан у руку:
– Та, коли ж до неї підходить?
Я ж весь час - «під мухой».
|
