Якби колись я став котом,
Де б хотів, там гуляв,
Хтось би мене пригостив молоком,
І померти б не дав.
Мокла б моя довга шерсть,
Під осіннім дощем,
Шукати поїсти, що за честь?
Десь там неясним днем...
І на верхівках сухих тополь,
Ховався би від собак,
Може й не боявся б знов,
Цих жорстоких ватаг.
Шльопав босим, коли снігопад,
Липкий на круглій землі,
І зустрічав би сонця спад,
На даховій в пилу горі.
Вив би під вікнами ранньою весною,
Бився часом із чужинцями,
З дахом дірявим над головою,
Життя проживав би роками..
Я б дощі з грозою не любив,
Вітру холодного скрип,
До шуму трамвая з безліччю чорнил,
Так би і не звик.
Якби колись я став котом,
Сам по собі б гуляв,
Хтось пригостив би мене молоком,
І померти б не дав.. |
