Ей, друже, ти не скучай!
Я приїду до тебе знову,
ми будем пити зелений чай.
Даю слово, даю слово...
Ну а тепер - наливай горілки!
Давай за Віру - зігріємо душу.
Давай згадаємо, як ми горіли!..
Я завтра їду... Мушу, мушу.
Ей, друже, не треба сліз!
Бо наші сльози - отая біль, що
пам'ятає дорогу й ліс,
вогонь і нас. І нікого більше.
Ми ще згадаємо думки і зорі,
і Шлях до ранку... І мрії тихо
у наші душі, такі прозорі,
як це повітря... Дихай, дихай.
Ей, друже, ти не сумуй!
Біда здожене, але не зломить!
Я ще приїду, такий самий.
Даю слово, даю слово...
Ну а тепер - наливай по третій!
За всі ті мрії, що вже не з нами,
за паруси, що вітер рве і ті
надії, що стали снами. Снами...
|