Коханий, подаруй мені намисто,
Щоб було воно гарне, чарівне.
І кожен раз, прогулюючись містом,
Нехай дзвенить ледь чутно на мені
Це буде лише спогадом про тебе..
Про наші зустрічі і вечори..
Ти ж схочеш, щоб чекала я на тебе?
Хоч с ранку, хоч до пізньої пори..
Кохання пам’ятати не потрібно,
Воно завжди у наших душах є..
І в супереч порі, і ночі срібноі
На серці ніжним проліском цвіте |
