Пташа хвореньке у руках,
Глумливий погляд в спину.
"Вже як й загине,
То нехай у спокої, дитина..."
Тремтять долонi, що життя
Не раз вже рятували.
Чекають вдома "дiточки",
Пернатим стала "мама".
Когось у свiт великий знов
Вдалося повернути,
По комусь котиться сльоза,
Й очей тих не забути.
Хтось потребує теплоти,
Турботи, спозаранку,
Й не досипаєш знову ти,
Готуєш всiм снiданки.
В самої крихти на столi,
Та дiлиш кожну з ними.
I на зерняточко для них
Остання копiйчина...
Пташа хвореньке у руках,
Глумливий погляд в спину.
За вчинком бачиться лише
Хто справжня є Людина...
2.08.2019
(с) Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi
☑️Присвята моїй мамi
|