Коханий! Що то за зажура?
Таке нестерпне почуття ,
Неначе гілку відчахнуло
Й сокира відбира життя…
Та потім полум'я лукаве
«Зігрію!»-каже. Саме ж – їсть!
А ти так дивишся ласкаво,
Все пробачаєш:розпач, злість.
Цілунками лікуєш душу.
«Кохай!- шепочеш, - Геть страхи!»
Таки здолати бурю мушу
Й спокутувати ті гріхи!
Любов твоя – спасіння чисте,
Зерно посіву і врожай,
Життя мереживо барвисте!
І в кожній миті є «кохай»! |