Скільки будуть ще ганьбити,
Народ України?
Встань, Тарасе й подивися,
На оці руїни.
Встань, Тарасе й подивися,
На схід та на захід,
Сини й дочки продалися,
Тож прийди на захист.
Україно, матінко моя!
Молюся я за тебе,
Чому ти стала бідна?
Життя немає в тебе.
Чому правителі - царки,
Продали тебе в рабство?
Щоб наші діточки малі
Не знали, що таке богатсво.
О, депутати, горе вам,
Коли ж ви наїстеся?
Ви обікрали злісно нас,
Та в храмах молітеся.
Як помирають діточки малі -
Царки цього не бачать.
Вони їдять та п′ють вино,
А бідні вдови плачуть.
Як вам не соромно, царки?
В душах нема святого.
Ви вбивці наші - палачі,
В серцях у ваших камінці.
Що ж ви зробили для людей,
Для вільної держави?
Собі на грабали грошей,
В офшори їх поклали.
А де ж заводи й фабрики,
Які ви обіцяли?
Та, що тепер ми маємо?
У вас ми запитаємо.
Бідний народ переживе,
Всі злидні та тривоги.
У вас все прахом пропаде,
Душа спокою не знайде.
Господь бачить наші муки,
Бачить всі страждання.
Пошли Боже в Русь Святую,
Віри й сподівання.
Ще засяє в Україні
Вся Господня Слава.
Буде сяяти, як Сонце,
Велика держава.
Галина Поліщук (Ярмульська) |