Набубнявіли бруньки, ледь їх вітер колише;
З запашної домівки, з вощаної хатинки
В полі бджілка літає, між духмяних рослинок,
Між стеблинок весняних перших квіток шукає;
Тепле сонечко зранку щедро землю зігріло.
І моя люба Галя, моя жіночка мила,
Вийшла вішать білизну...
........................
Я тихенько милуюсь, тішусь постаттю милой,
І мені щось на згадку дивне мрією спало;
Вже й повільний рубанок геть лінується ковзать-
Та й собі посміхаюсь, за роботу забувши...
Годі вже! Схаменувшись, прикидаюсь сердитим:
Жінко, будем обідать? Тільки зморшкою теплою
Моя посмішка тихая причаїлась в куточках очей... |