Всі наші зустрічі майбутні
й минулі – наче сни у снах,
всі наші мрії незабутні
як присмак трунку на вустах;
Волошок темно-сині очі
і очі карії мої
забудь, як забувають ночі
зірки розгублені свої.
Ні те, що було поміж нами,
ні сліз, ні слів ти не жалкуй,
і розставання, наче чари,
солодко-гіркії смакуй.
Всі пестощі – то дотик вітру.
За вітром мила не сумуй.
Усе, що сприйняла на вiру
скасуй, коханая, скасуй.
|