Берiзка стояла у полi
Та з вiтром розмову вела,
Повз нею проходили роки
Мiнялися з лiтом зима.
Приходили в гостi до неi
Закоханi пари не раз -
Iх майже усiх вона знала
Радiла за них кожен час.
А лiтом тут квiтнуло поле...
Та в колос пшениця росла
Пташки своi пiснi спiвали
Берiзка, iх щастям жила.
Бо щастя в берiзки не було,
Кохання хотiла вона
Нажаль ii щастя забуло
Хоч з зовнi вона чарiвна.
Листочки шумiли весело,
Вся бiла мов в платтi була
Та думи ii не веселi,
Без дуба самiтня вона.
За полем, на березi рiчки
Там дуб мiцний красень стояв -
Берiзку своею красою,
Та кронами всiх чарував.
Берiзка, стояла у полi -
Тай з вiтром розмову вела
Хотiла б я кращоi долi...
Без дуба стою я одна.
Хотiла б я з дубом стояти
I дуб би кохав лиш мене,
Кохав би мене, обнiмав би -
Без нього життя промайне. |
