Як подивлюся в ті очі,
Обливається ми серце,
Обливаєтся ми кров’ю,
Кров’ю теплою, живою:
Ой, ви, очі, мої очі,
Ой, кохані мої очі,
Ой, ви, очі волошкові,
Мої рідні оченята,
Кілько вже я цілував вас,
Цілував та й милувався,
Милувався та й голубив,
Вас голубив, забувався;
Кілько вами я втішався,
Я втішався, посміхався,
Я втішався серед ночі,
Посміхався в день веселий,
В день веселий, день займистий,
Коли променем яскравим
Плута сонечко волосся;
Чом же, любі оченята,
Оченята волошкові,
Чом з весною не смієтесь,
Чом сумуєте самотньо?
Чи вам лячно, мої милі,
Що зустрінути прийдеться,
Не тепер - в майбутню весну,
Вам прийдеться - доведеться,
Та й журби прийдешню муку,
Та й юрби зрадливу злуку,
Та й нещастя - ген за обрій,
Ген за обрій до останку,
Чи печаль... печаль до скону…
Не сумуйте, не журіться,
Все що має бути – буде,
Все що буде - все минеться,
Що минає - те не вічне,
Що не вічне - все пусте є…
Лишень вічні мої цьомки,
Лишень вічні мої сло'ва,
Ті розрадливії сло'ва,
Тії сло'ва, що в утіху
Записав для вас рядками…
|
