Українське село, білена хата, в вікні з'являється жінка Галя, кладе на підвіконня груди восьмого розміру, та й кличе:
-Микола, Миколаааа.
На городі, посеред грядок, піднімається худий як жердина, Микола. Мокра від поту вишиванка, розкрита на худорлявих грудях. Похмурий і втомлений вигляд підкреслюють не тільки обвислі вуса, а й драний, пожамканий бриль вдітий на лису голову, з боку якої звиса на вухо оселедець.
-Що знову засвербiло? - невдоволено відгукується він на жинкін крик.
Галя гарно посміхнувшись каже:
-Ні, Микола, не лякайся, йди-но сюди, я тобі борщику наллю з салом та пампушками.Та ще й чарочкою первачка пригощу.
-Наливай милая, наливай любая, наливай ёхо-хо, моя чорнобривая.
Село под Курском. Гладко побеленный дом, с резными наличниками, смотрится как праздничный пряник. В раскрытом окне появляется Галя и, уложив удобнее на подоконник грудь восьмого размера, громко голосит: Коля, Коляяяяяяяяан, Николаййййййййй!
Среди грядок овошника, с тяпкою в руках виден Колян. Коротко стриженая голова повязана, на пиратский манер, цветастой Галиной косынкой. Полинявшая под солнцем тельняшка, мокрая от пота. Видно, что Колян, не покладая рук избавлял картофельное поле от сорняков. Усмехнувшись в аккуратные усы и почесав подбородок, пошел к дому: ну шо ты голосишь, радость моя, опять соскучилась?
Галя лукаво улыбнувшись, проворковала в ответ: заходи в дом, трудяга, я угощу тебя и не только борщом…
Шо! Опять?
